Зараз часто кажуть, що всі проблеми родом із дитинства. Це не зовсім так, але значна частина наших внутрішніх конфліктів справді закладається ще в ранні роки. У кожного своя причина ображатися на батьків, і, на думку психологів, дитячі образи не мають терміну давності. Якщо їх не пропрацювати, вони залишаються з людиною на все життя, впливаючи на стосунки, самооцінку та життєві рішення.
За своєю суттю образа — це агресивність до навколишнього світу, переплетена з жалістю до себе. Залежно від ситуації вона може супроводжуватися страхом, огидою, смутком або гнівом. Коли ми починаємо розуміти, що стан образи — це невирішений внутрішній конфлікт, ми стаємо на шлях звільнення від неї. І тут перед нами з’являється свобода вибору: «Так, батьки мені цього не дали, але я вже дорослий і можу знайти інше джерело любові».
Але свобода вибору з’явиться лише тоді, коли ми усвідомимо, за що справді ображаємося на батьків, і захочемо їх пробачити. Пробачити — не означає забути образи, адже за нагоди вони обов’язково згадаються. Пробачити — означає прийняти те, як із вами вчинили, назавжди випустити з серця біль і закрити аутоагресію.
Чому образа на батьків руйнує нас самих
Особливість образи на батьків у тому, що вона рівнозначна образі на самих себе. У кожному з нас є частина мами і частина тата. Коли ми скривджені й не приймаємо своїх батьків, ми багато не приймаємо і в собі. Ображаючись на них, ми спрямовуємо негативні емоції не так на реальних людей, як на частину себе, що містить батьківські програми. А оскільки, відчуваючи образу, ми підсвідомо хочемо покарати кривдника, то, ображаючись на батьків, ми підсвідомо починаємо руйнувати власну особистість і життя.
Докладніше про це розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі: «Образа на батьків може бути дуже токсичним почуттям. При цьому часто ми носимо ці образи роками, пригнічуючи їх, через що відчуваємо себе враженими, вразливими. Образи на батьків – це те, про що не хочеться згадувати. Це той біль, з яким не хочеться зустрічатися. Але, так чи інакше, вона час від часу дається взнаки, причому в різних ситуаціях. Буває так, що ми хочемо пробачити, хочемо налагодити стосунки, але щось усередині не дає це нам зробити. Це питання відповідальності: важливий активний намір відновити здорові відносини як з боку жертви (прощення), так і з боку кривдника (каяття)».
Що робити жертві: робота над самоповагою
Перш ніж застосовувати конкретні техніки, важливо попрацювати над своєю самоповагою та любов’ю до себе. Якщо нас не любили в дитинстві, це не означає, що ми не повинні любити себе. Якщо нам не давали тепла і турботи, це не означає, що ми повинні нехтувати собою. Якщо нас засуджували, критикували, знецінювали наші потреби та почуття — це не означає, що ми самі повинні так ставитися до себе.
Якщо батько не йде назустріч, не визнає, що погано з вами поводився, або продовжує зачіпати вас у спілкуванні, нормально усунутися, щоб подбати про себе. Дати зрозуміти, що вам неприємно щось у спілкуванні, — теж нормально. Працювати над прощенням найкраще спільно, якщо батько чи інший кривдник до цього готовий.
Три способи відпустити дитячі образи та переживання
Психолог пропонує три техніки, які допомагають позбутися накопичених образ. Вони різні за механізмом дії, але всі спрямовані на зниження агресії, перепрограмування підсвідомості та зміну ставлення до минулого.
Робіть поклони
Ця техніка вважається найефективнішою за часом. Поклони дуже швидко прибирають із підсвідомості агресію та образу. Згідно з медичною астрологією, за гординю та егоїзм, які й викликають образу, відповідає поперек. Коли ми схиляємося, йдуть агресія, образи та негативні емоції щодо тих, кому ми кланяємося.
{{6a822601e3fb8}}
Техніка прощення батьків полягає в наступному: вранці ви повинні робити поклони. Виділіть цей ритуал щонайменше на 40 днів — це мінімальний час для позбавлення від підсвідомої програми. Якщо ви пропустили день, почніть відлік спочатку. Дуже важливо, щоб було 40 днів поклонів без перерви.
Щодня робіть по 12 поклонів. Якщо у вас гарна уява, уявляйте батька, на якого затаїлася образа. Якщо ні, поставте фото або увімкніть його на телефоні. Згадайте випадок, коли ви були вдячні мамі чи татові, але відтворіть не сюжет, а емоції. Потім вклоніться батькові по-справжньому: схиляючи голову нижче за серце і торкаючись лобом підлоги. З положення стоячи опустіться на коліна, складіть руки в намасті, нахиліть тулуб вниз і торкніться долонями і лобом підлоги. Зафіксуйтеся на підлозі на 30–45 секунд п’ятьма точками тіла (двома колінами, двома долонями та лобом).
Поклони мамі краще починати робити в понеділок, бо це день Місяця, день місячної жіночої енергії, а татові — у неділю, у день Сонця, день чоловічої енергії. Спочатку робіть 40 днів поклони тільки для мами, потім 40 днів — тільки для тата, або навпаки.
Пишіть листи
Наступна практика допомагає швидше дати підсвідомості команду пробачити. Для цього протягом 40 днів щодня пишіть лівою рукою по три рази кожну з наведених нижче фраз:
{{6a822601e3fd7}}
- Дорогий/а тато/мама (ім’я), я прошу у тебе вибачення за все.
- Дорогий/а тато/мама (ім’я), я прощаю тебе за все.
- Дорогий/а тато/мама (ім’я), я дякую тобі за все.
Коли ми пишемо лівою рукою, інформація йде у праву півкулю головного мозку, яка відповідає за дані, що виражаються не словами, а символами та образами. Тому, прописуючи послання лівою рукою, інформація минає логічне сприйняття і потрапляє в підсвідомість, не відчуваючи опору через образи й агресію, накопичені за все життя. Після закінчення сорокаденної практики «прощений» зошит потрібно спалити або закопати.
Сидіть на стільцях
Ця методика дозволяє переоцінити градус дитячої образи. Для її проведення в кімнаті, де крім вас нікого немає, поставте навпроти один одного два стільці. Сядьте на один із них та уявіть, що перед вами сидить мама чи тато. Спочатку «спілкуйтеся» з тим батьком, з яким у дитинстві був більший конфлікт.
{{6a822601e3ff0}}
Почніть розповідати уявному батькові все, що ви давно хотіли йому висловити: все, що не могли висловити колись, все, що носили в собі з дитинства. Говоріть про болючі ситуації, коли ви відчували несправедливість до себе. Говорити треба вголос, з емоціями, з криком, з плачем, якщо в цей момент вам цього хочеться.
Після пересядьте на інший стілець, на якому щойно сидів уявний батько, і «увійдіть» в його реальність на момент ваших образ. Тепер почніть пояснювати самому собі від імені батька, чому він вчинив саме так на той момент. Потрібно згадати все, що відбувалося того дня, коли сталася образлива ситуація. Такий обмін ролями та обговорення однієї ситуації з різних позицій дозволить переглянути ваше ставлення до дитячої образи.
Висновок
Дитяча образа на батьків — глибоке і болісне почуття, але його можна пропрацювати. Головне — усвідомити, що образа руйнує насамперед вас самих, і захотіти її відпустити. Техніки поклонів, листів лівою рукою та розмови на двох стільцях — це практичні інструменти, які допомагають знизити агресію, перепрограмувати підсвідомість і подивитися на минуле очима батьків. Почніть із тієї, яка вам ближча, і дайте собі час. Прощення — це процес, але він вартий зусиль.
